Судові рішення у справах (провадженнях) за участю НКРЗІ протягом 2021 року

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 640/14003/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101329672) за позовом  адвоката Бута Д.В. (далі - Позивач) до Державної регуляторної служби України (далі – ДРС), Міністерства юстиції України, та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі – НКРЗІ), товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл», приватного акціонерного товариства «Київстар» про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,  було відмовлено у задоволенні позову повністю.

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:

1) визнати протиправними дії Державної регуляторної служби України з погодження проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», схваленого рішенням НКРЗІ № 46 від 09.02.2021 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів»;

2) зобов`язати Міністерство юстиції України скасувати рішення про державну реєстрацію рішення НКРЗІ № 107 від 23.03.2021 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів»  за № 442-36064 від 05.04.2021.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес. Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що в позовній заяві та під час розгляду справи Позивач не обґрунтував та не надав доказів на підтвердження існування причинно-наслідкового зв`язку між вчиненням ДРС оскаржуваних дій та порушеним правом або інтересом Позивача у сфері публічно-правових відносин. Посилання Позивача на те, що його було позбавлено права на участь в обговоренні нормативно-правового акта, надання пропозицій та зауважень, судом відхилено, адже незалежно від позбавлення / не позбавлення Позивача від участі у обговоренні, останнім не надано доказів порушення прав або інтересів нормативно-правовим актом. При цьому, Позивач не оскаржує рішення НКРЗІ №107, внаслідок прийняття якого на думку заявника можуть бути порушені його інтереси. На переконання суду, підставами для визнання протиправними дій ДРС, є не будь-які порушення, допущені під час погодження НПА, а  лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на права Позивача, однак доказів такого порушення Позивач не надав. Також суд відхилив посилання Позивача на виникнення додаткових ризиків заволодіння третіми особами його абонентським номером, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями ДРС щодо узгодження рішення НКРЗІ №46 і можливим протиправним заволодінням (шахрайством)  номером Позивача.  

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що суб`єктивна незгода Позивача із правомірністю оскаржуваних дій ДРС не є підставою для застосування заходів судового захисту у випадку відсутності порушеного права, яке власне і є передумовою для звернення особи до суду з відповідним позовом. Рішення суду не може бути направлене на майбутнє та ставитись в залежність від обставин, які настануть або не настануть, а відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, вказаним рішенням суду знято перешкоду у запровадженні послуги із перенесення абонентського номера, що надається абоненту за його заявою, яка полягає у збереженні за абонентом наданого йому оператором телекомунікацій абонентського номера з метою використання цього номера для отримання телекомунікаційних послуг у мережі іншого оператора телекомунікацій, що надає телекомунікаційні послуги на території України.

При цьому рішення НКРЗІ № 107 від 23.03.2021 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2021 року за  № 442-36064  набрало чинності з 01.12.2021.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області (як місцевого адміністративного суду) від 11.06.2021 у справі № 570/1452/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97955324)  за адміністративним позовом представника    позивача - адвоката Павлюк І.А. в інтересах позивача Нестерчука Ореста Валерійовича, директора ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС», про скасування постанови НКРЗІ (Відповідач) від 23.03.2021 № 13 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 145 КУпАП, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Так, за результатами  позапланової перевірки було встановлено, що ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС» своєчасно не подало до НКРЗІ документів обов’язкової звітності за формою 3-К за 6 та  9 місяців 2020 року, про що був складений акт перевірки від 10.03.2021 № 69/ТК/1. Враховуючи виявлене порушення, уповноваженою НКРЗІ посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення від  10.03.2021 № 13, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 145 КУпАП, та, як наслідок, 23.03.2021 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 13 про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС» Нестерчука О.В.  у розмірі 500 (п’ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень за скоєння адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП.

Представник позивача оскаржив до суду вказану постанову № 13 від 23.03.2021 про накладення адміністративного стягнення, стверджуючи про відсутність складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 145 КУпАП; порушення порядку розгляду справи та недотримання вимог статей 245, 280 КУпАП; порушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, а також з інших підстав.

При розгляді  адміністративної справи судом було встановлено, що ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС» своєчасно не подало до НКРЗІ документів обов’язкової звітності за формою 3-К за 6 та  9 місяців 2020 року, що є порушенням вимог пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації», пункту 5 розділу І, пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, затвердженого рішенням НКРЗІ від 05.04.2016 № 180, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2016 за № 739/28869 (в редакції від 09.01.2020), підпункту 10 пункту 2 розділу ІІ Правил здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, затверджених рішенням НКРЗІ від 19.11.2019 № 541, зареєстрованих  в  Міністерстві  юстиції  України  28.12.2019 за № 309/34280, за що передбачена відповідальність відповідно до частини першої статті 145 КУпАП.

Розділом II Порядку надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації встановлена процедура надання операторами, провайдерами телекомунікацій звітності та інформації, а саме:

1. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати НКРЗІ звітність в обсягах, формах та строки, визначені цим Порядком.

2. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов`язані надавати звітність та інформацію НКРЗІ в такі строки: квартальну звітність - не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом (періодом).

ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС», як оператор телекомунікацій, директором якого є Нестерчук О.В., не повідомив НКРЗІ у строки та спосіб, визначені Порядком, про фактичне здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, та не прозвітував про результати своєї діяльності за встановленими формами згідно Порядку.

Щодо строку накладення адміністративного стягнення суд зазначив, що згідно статті 38 КУпАП, адміністративне  стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Оскільки правопорушення виявлено та зафіксовано Актом № 69/ТК/1 10.03.2021, а адміністративне стягнення накладено, згідно оскаржуваної постанови 23.03.2021, тобто дотримано вимоги статті 38 КУпАП щодо триваючого правопорушення (не пізніш як через два місяці з дня його виявлення).

Оцінивши докази сторін, які є у справі, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, винесена в передбачені законодавством строки, з дотриманням процесуальних норм, прийнята в межах повноважень уповноваженою НКРЗІ посадовою особою. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП доведена; відтак, підстав для її скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог представника позивача - адвоката Павлюк І.А. в інтересах позивача директора ТОВ «ФОРЕСТ НЕТВОРКС» Нестерчука О.В.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №821/1307/16 (адміністративне провадження № К/9901/37112/18) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95848690), касаційну скаргу НКРЗІ на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 за позовом НКРЗІ до ТОВ «СФЕРАМАКС», за участю третьої особи Головного управління ДФС у Херсонській області, про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів широкосмугового радіодоступу (далі – дозвіл на експлуатацію РЕЗ) та відповідних дозволів на експлуатацію абонентських РЕЗ, задоволено частково: постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 змінено і викладено мотивувальну частину у редакції постанови Верховного Суду від 29.03.2021; в іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 залишено без змін.

ТОВ «СФЕРАМАКС», як користувач радіочастотного ресурсу, здійснював діяльність на підставі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України від 04.05.2007 № 5341 (переоформлена ліцензія від 13.10.2016 № 8585) терміном дії до 04.05.2017, отриманих дозволів на експлуатацію РЕЗ та відповідних дозволів на експлуатацію абонентських РЕЗ.

Регіони користування радіочастотним ресурсом за ліцензією - Кіровоградська, Херсонська, Миколаївська області, м. Севастополь. На момент отримання вказаних ліцензії та дозволів місцем реєстрації ТОВ «СФЕРАМАКС» визначено м. Севастополь, а з 23.08.2016 відповідно до витягу з ЄДРПОУ ТОВ «СФЕРАМАКС» зареєстроване в м.Херсон.

Відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 6 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (далі – Закон) користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом.

Згідно підпункту 4.1.12 пункту 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням НКРЗ від 19.08.2005 № 53, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.10.2005 за № 1237/11517 (далі - Ліцензійні умови), ліцензіат зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України.

Абзацом першим підпункту 258.2.4 пункту 258.2 статті 258 Податкового кодексу України визначено, що у разі несплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України або сплати її в неповному обсязі платниками рентної плати протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про таких платників до НКРЗІ для вжиття заходів згідно законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 58 Закону у разі несплати щомісячного збору (рентної плати) протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.

Так, за інформацією Головного управління ДФС у Херсонській області ТОВ «СФЕРАМАКС» не сплачував рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, з квітня 2014 року по серпень 2016 року.

Таким чином, у зв’язку з порушенням ТОВ «СФЕРАМАКС» законодавства, несплатою рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та на виконання частини третьої статті 58 Закону НКРЗІ звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду, який за результатами розгляду зазначеної справи, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, виніс постанову від 05.12.2016, якою позовні вимоги НКРЗІ задовольнив повністю; анульовано вищевказані ліцензію та дозволи.

ТОВ «СФЕРАМАКС» подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду, який 02.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ «СФЕРАМАКС» задовольнив; постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 скасував; прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, мотивував постанову тим, що тимчасова окупація Криму та знаходження підприємства на окупованій території зробили неможливим для ТОВ «СФЕРАМАКС» фактичну господарську діяльність, як у Криму, так і в інших областях України, тим більш, що підприємство не має відокремлених підрозділів, які би могли використовувати ліцензію на материковій частині України.

НКРЗІ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою. Справу було передано на розгляд до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції, дослідивши спірні правовідносини, та врахувавши практику розгляду аналогічних справ, зокрема, висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №809/340/14 та постанові від 17.02.2021 у справі №805/3115/17-а, зазначив таке.

Законом України «Про радіочастотний ресурс України», зокрема положеннями статті 38 Закону, визначено умови і процедуру  анулювання НКРЗІ ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, а за статтею 45 цього Закону здійснюється анулювання дозволу на експлуатацію УДЦР самостійно або за рішенням НКРЗІ. Даними нормами права визначені уповноважені органи на самостійне анулювання виданих дозволів і виключні підстави, за яких вказані органи є уповноваженими на таке анулювання. При цьому за жодною з передбачених законом підстав анулювання дозволу у звичайному порядку не передбачено необхідності звернення з відповідним позовом до суду.

Що стосується положень статті 58 Закону, зокрема, частини третьої, якою визначено, що у разі несплати щомісячного збору (рентної плати) протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку, то Верховний Суд зазначив, що синтаксичний аналіз зазначеного положення вказує на те, що словосполучення «в судовому порядку» відноситься виключно до способу стягнення суми заборгованості, однак не стосується анулювання ліцензії чи дозволів на експлуатацію. 

Такі ж висновки зроблено Верховним Судом в інших вищевказаних аналогічних справах, предметом спору яких є анулювання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, дозволів на експлуатацію РЕЗ та відповідних дозволів на експлуатацію абонентських РЕЗ.

Разом з тим, НКРЗІ звертає увагу користувачів радіочастотного ресурсу України, що згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі №809/340/14 отримання від податкового органу інформації про несплату користувачем збору за користування радіочастотним ресурсом України є доказом порушення останнім законодавства у сфері користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, Закону, що є підставою для здійснення НКРЗІ державного нагляду шляхом проведення позапланової перевірки (перевірок) відповідача (користувача радіочастотним ресурсом України), за наслідками яких НКРЗІ уповноважена приймати відповідні рішення згідно Закону, в тому числі про анулювання ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, дозволів на експлуатацію РЕЗ та відповідних дозволів на експлуатацію абонентських РЕЗ.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05.03.2021 у справі  № 363/3620/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95396859) за адміністративним позовом  генерального директора ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» Загороднього С.В. (Позивач) до НКРЗІ (Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови НКРЗІ від 03.09.2020 №58 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною першою статті 145 КУпАП, було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Так, за результатами  позапланової перевірки було встановлено, що ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ»  не в повному обсязі використовує радіочастотний ресурс, визначений в ліцензії, а саме не користується визначеними у ліцензії номіналами, смугами радіочастот у ряді регіонів, про що був складений акт перевірки від 21.08.2020 №96/РЧР-1. Враховуючи виявлене порушення, уповноваженою НКРЗІ посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.08.2020 № 58, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 145 КУпАП, та, як наслідок, 03.09.2020 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову №58 про накладення адміністративного стягнення на генерального директора ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» Загороднього С.В.  

Позивач оскаржив до суду вказану постанову №58 від 03.09.2020 про накладення адміністративного стягнення, стверджуючи про відсутність складу правопорушення, визначеного підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 19.08.2005 року № 53 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2005 року за № 1234/11517 (далі – Ліцензійні умови) та частиною першою статті 145 КУпАП; про допущені порушення прав Позивача на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, право на користування допомогою адвоката та інші права Позивача, які передбачено статтею 268 КУпАП, оскільки Відповідачем начебто не було повідомлено Позивача належним чином про розгляд справи та не було надіслано повістку відповідно до статті 277-1 КУпАП; вважаючи також суб’єктом адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 145 КУпАП, фізичних осіб, але не Позивача як посадову особу, а також з інших підстав.

При розгляді  адміністративної справи судом було встановлено, що згідно із пунктом 2-2 частини другої статті 14 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (далі – Закон), одним із повноважень НКРЗІ є  здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про радіочастотний ресурс України та запобігання правопорушенням при користуванні радіочастотним ресурсом України у смугах радіочастот загального користування.

Згідно із частиною сьомою статті 18 Закону позапланові перевірки проводяться за рішенням НКРЗІ, щодо питань, зазначених у цих рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається, зокрема, на підставі письмового звернення про порушення законодавства, стандартів та інших нормативних документів у сфері користування радіочастотним ресурсом України.

Частиною першою статті 36 Закону визначено, що ліцензійні умови користування радіочастотним ресурсом України є нормативно-правовим актом, що містить вичерпний перелік обов'язкових для виконання вимог.

Підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 Ліцензійних умов визначено, що ліцензіат зобов'язаний користуватися визначеними у ліцензії номіналами, смугами радіочастот з дотриманням таких умов користування:

• на правах виключного користування номіналами, смугами радіочастот за ліцензією;
• на правах спільного з іншими користувачами користування номіналами, смугами радіочастот за ліцензією.

За порушення зазначеного пункту Ліцензійних умов передбачена відповідальність відповідно до частини першої статті 145 КУпАП «Порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами, повідомленням про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій», - накладення штрафу на посадових осіб підприємств і організацій усіх форм власності у розмірі від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оцінивши докази сторін, які є у справі, суд прийшов до висновку про правомірність винесеної постанови від 03.09.2020№58 про притягнення  генерального директора ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» Загороднього С.В. до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 145 КУпАП.

З урахуванням наведеного суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог генерального директора ТОВ «АЕРО ТЕЛЕКОМ» Загороднього С.В.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №826/2987/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95108617) за позовом Блащук Ж.Г. до НКРЗІ про визнання незаконним і нечинним з моменту прийняття рішення НКРЗІ від 08.11.2016 № 589 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 02.09.2015 № 455» (далі – Рішення № 589) було відмовлено у задоволенні позову повністю.

При розгляді справи судом було встановлено, що згідно з підпунктом 7 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011, НКРЗІ відповідно до покладених на неї завдань встановлює відповідно до закону граничні або фіксовані тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифи на надання в користування каналів електрозв`язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, розрахункові такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на певному ринку пропуску трафіка або операторів телекомунікацій, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку телекомунікацій, тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку операторів телекомунікацій, порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв`язку, а також тарифи на роботи (послуги) Українського державного центру радіочастот (УДЦР) та розміри плати за видачу документів дозвільного характеру - висновків щодо електромагнітної сумісності, дозволів на експлуатацію, на ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, здійснює відповідно до законодавства інші заходи щодо тарифного регулювання у зазначеній сфері.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 вказаного Положення НКРЗІ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати з питань, що належать до компетенції НКРЗІ, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання. Пунктом 13 вказаного Положення визначено, що рішення НКРЗІ, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЗІ, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Рішення № 589 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 за № 1488/29618 та було чинним з 01.12.2016 до 01.01.2018.

Суд зробив висновок, що НКРЗІ наділена повноваженнями щодо прийняття нормативно-правових актів з питань  встановлення граничних або фіксованих тарифів на телекомунікаційні послуги, а Рішення № 589 прийнято саме відповідно вимог Закону України "Про телекомунікації" та ним затверджено Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги. З огляду на зазначене у НКРЗІ були наявні повноваження на прийняття Рішення № 589.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо визнання незаконним та не чинним з моменту прийняття Рішення № 589 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.